Наталя Шарманова,

м. Кривий Ріг

КЛІШЕ В СИСТЕМІ МОВНИХ ОДИНИЦЬ :

ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

Мовні кліше є готовими необхідними одиницями номінації, що завжди містяться у ментальному лексиконі комуніканта, внутрішньому «я» (пам’яті) кожної людини. Кліше «характеризують комунікативні акти, притому до них належать не тільки ритуальні звороти… і не тільки "цитатні” матеріали. Стереотипні способи членування ситуації та її опису наскрізно пронизують звичайну мову набагато більше, ніж ми помічаємо», – зауважує О. С. Кубрякова [3, 130–131], виокремлюючи в типології організації мовлення клішований тип. Побудована за звичними канонами, така мова є достатньо простою, стандартизованою, протікає автоматично з використанням стереотипів, адже стереотипність є основою будь-якої діяльності, і перш за все комунікативної (М. П. Котюрова).

У питаннях комплексного опису механізмів номінації й комунікації мовні кліше посідають особливе місце як стереотипні комбінації словесних знаків, які є автономними блоками із традиційно усталеними значенням і формою.

Мовні кліше стали предметом лінгвістичного аналізу в низці праць В. М. Бурунського, О. Д. Васильєва, В. В. Гвоздєва, Т. М. Дрідзе, О. А. Земської, М. П. Котюрової, В. В. Красних, О. С. Кубрякової, Т. М. Ніколаєвої, Г. Л. Пермякова, Ю. Є. Прохорова, О. Пушкарьової, Р. Ратмайр, О. Н. Саввіної, Т. Слама-Казаку, Ю. А. Сорокіна, В. В. Стрибижева, Т. П. Третьякової та ін.

Різні підходи до тлумачення мовної природи кліше пояснюються векторним осмисленням сутності цієї одиниці мови, широким і вузьким розумінням її обсягу (Ю. В. Рождественський). Проте існуючі в сучасній науці підходи щодо лінгвального статусу кліше не набули остаточного визначення навіть у питаннях про науковий апарат, межі поняття і, відповідно, не позбавлені певних суперечностей в описі особливостей лінгвем.

Кліше як мовні знаки предикативного характеру називають усталеними клішованими висловами (Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров), комунікативними фрагментами (Б. М. Гаспаров), комунікативними фразеологічними висловами (М. М. Шанський). С. Лещак називає кліше надслівними неідіоматичними мовними знаками, або власне мовними аналітичними номінатами [4, 34]. Пор.: надслівне найменування (В. Матезіус, М. Докуліл, Фр. Чермак), аналітичне найменування (Е. Лотко), мультивербізм (В. Волкова, Д. Буттлер), аналітична лексична одиниця (В. Г. Гак), лексичний аналітизм (Й. Міетла), стійке словосполучення нефразеологічного характеру (Н. Е. Котлер) тощо.

У лінгвістичній літературі кліше мають й інші найменування: мовний / мовленнєвий шаблон (Л. П. Якубинський, Г. О. Винокур, Б. В. Зейгарник), мовний / словесний штамп (О. Д. Васильєв, Г. О. Винокур, Т. Г. Винокур, І. Коженевська-Берчиньська, В. М. Телія), мовленнєвий стереотип (П. Клубков), стереотипне словосполучення (О. Д. Васильєв), стереотипне мовленнєве утворення (М. Н. Кожина, М. П. Котюрова), стандартизоване словосполучення (Р. Ф. Возна), стійке сполучення слів (Д. Горбачук, Л. Коваленко), мовна формула (Л. І. Мацько, Н. І. Формановська), фразеоматизм (О. В. Кунін), розгорнута усталена номінація (В. І. Макаров), шаблонна фраза / речення-формула / стаціонарне речення (А. Г. Ахмеджанова).

При осмисленні стилістичних ознак кліше мовознавці апелюють до інших дефініцій: канцелярський зворот (М. А. Жовтобрюх), канцелярський шаблон (А.Ф. Марахова), канцелярський вислів-кліше (Н. М. Сологуб), газетне кліше (Л. С. Філіппова, В. О. Філіппов), мовна формула-штамп (М.М. Пещак), прагматичне кліше (Н. Ф. Баландіна та ін.) тощо.

Особливий статус кліше в мовній системі пояснюється не лише основною їх ознакою – комунікативною передбачуваністю й упізнаваністю як рисами відтворюваності [4, 37], а й функціональним навантаженням, яке визначає стереотипність і широту використання цих одиниць в різних ситуаціях.

Питання загальної теорії вивчення кліше, їхньої мовної природи висвітлені в докторській дисертації Н. Ф. Баландіної та кандидатських дослідженнях В. М. Бурунського, В. В. Стрибижева та ін. Н. Ф. Баландіна на матеріалі чеської мови розглядає прагматичні кліше як міжрівневі одиниці, значення і функції яких сформовано мовною системою та визначено процесом спілкування [1].

В. В. Стрибижев, досліджуючи метакомунікативну функцію кліше, репрезентує їх як специфічні утворення, яким притаманні певні релевантні характеристики, що вирізняють їх від інших словесних комплексів. Питання відмежування кліше від схожих мовних одиниць розкрито на підставі їхньої фразеологічної природи загалом та зіставлення з ідіомою, штампом (шаблоном) і стереотипом, цитатами, розмовними формулами [6, 26–55].

Окреслюючи проблему розмежування кліше і т. зв. «суміжних утворень», В. М. Бурунський зіставляє кліше з вільними словосполученнями, фраземами, розмовними формулами, прислів’ями і приказками, афоризмами (називає «авторськими зворотами мовлення»), вигуками, мотто, штампами [2, 26–55]. Дослідник подає спробу диференціації різнорівневого матеріалу – синтаксичного, морфологічного, фразеологічного, стилістичного.

Питання щодо розведення дефініцій «кліше» і «штамп» в мас-медійній комунікації свого часу ґрунтовно висвітлено в працях Г. Я. Солганіка [5]. Стереотипна комбінація лексем, яка надмірно використовується у процесі комунікації, може призвести до її кваліфікування як банального поєднання слів.

Проблема взаємодії мовних кліше і фразеологізмів не є новою. Неоднозначним у сучасному мовознавстві є розмежування фразеологізмів і мовних кліше (Л. І. Мацько, О. І. Сушко). Основним критерієм цього процесу для фразеологічних і нефразеологічних явищ мови є наявність емоційності. Не всі усталені сполуки є фразеологізмами, не кожне кліше може бути ФО.

Своєрідною в світлі теорії кліше, яка обґрунтовує семіотичну природу багатоаспектних одиниць, постає взаємодія пареміологічного і фразеологічного корпусів мови, за якими стоїть цілий комплекс значень [7, 268–272].

Дослідження статусу кліше в сучасній лінгвістиці потребує й уточнення понять «стереотип», «штамп», «мовна формула», «парафраз» та співвіднесення з фразеологічним і пареміологічним фондами української мови.

Список використаних джерел

1. Баландіна Н. Ф. Функції і значення чеських прагматичних кліше в комунікативному контексті : [монографія] / Надія Францівна Баландіна / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : АСМІ, 2002. – 332 с.

2. Бурунский В. М. Клише : языковые характеристики, функционирование и типология (на материале французского и английского языков) : дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Теория языка» / Владимир Маркович Бурунский. – Курск, 2009. – 204 с.

3. Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой деятельности / Елена Самойловна Кубрякова / Отв. ред. Б. А. Серебренников. – [2-е изд.]. – М. :   Изд-во ЛКИ, 2008. – 160 с.

4. Лещак С. Языковое клише : прагматика, семантика и структура аналитических номинативных неидиоматических знаков в современном русском языке / Светлана Лещак / [Електронний ресурс]. – Кельце, 2006. – 161 с. // Режим доступу : http : // www.ujk.edu.pl/~leszczak.

5. Солганик Г. Я. О штампах и «газетном языке» / Г. Я. Солганик // Вестник МУ. – 1968. – № 2. – С. 42–48.

6. Стрибижев В. В. Речевые клише в современном английском языке : метакоммуникативная функция : дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / Виктор Викторович Стрибижев. – Тула, 2005. – 191 с.

7. Шарманова  Н.  М. Паремиология и фразеология : векторы взаимодействия в контексте теории клише / Н. М. Шарманова // Когнитивные факторы взаимодействия фразеологии со смежными дисциплинами : [сб. науч. тр. по итогам ІІІ Междунар. науч. конф.] (Белгород, 19-21 марта 2013 г.) / отв. ред. Н. Ф. Алефиренко. – Белгород : ИД «Белгород» НИУ «БелГУ», 2013. – С. 268–272.