Вплив різноманітних (етнічних, вікових, статевих, географічних, культурних тощо) чинників на формування специфіки мовлення в малих соціальних групах, зокрема так званого сімейного мовлення, а також ідіостилю мовної особистості – актуальна  проблема сучасних  теорії мовленнєвої діяльності, комунікативної лінгвістики, соціолінгвістики, етнолінгвістики, лінгвістичної прагматики та інших напрямів науки про мову. Аспектам цієї важливої проблеми  присвячені праці А.М.Байкулової, Ф.С.Бацевича і В.Чернухи, Ю.М.Караулова, Л.П.Крисіна, Є.Ю.Кукушкіної, Л.А.Капанадзе [1-5] та деяких інших лінгвістів. Попри значний прогрес у вивченні низки аспектів упливу різномовного і різнокультурного оточення на мовлення окремих людей і соціальних груп малодослідженою залишається проблема формування специфіки мовленнєвої поведінки людей у сім’ї, зокрема представників різних поколінь.

        Лінгвопрагматичні дослідження в Україні, початки яких можна датувати серединою 70-х років ХХ ст., тісно пов’язані з історичними етапами розвитку ідей прагматики у межах семіотики, філософії, логіки й, звичайно, лінгвістики.

            Зокрема, в 30- 40-х роках минулого століття в межах семіотики формується загальна ідея прагматики, семантики і синтактики як найважливіших „вимірів” знакових систем, які обслуговують діяльність людини і суспільства. У працях Ч.С.Пірса, Ч.Морріса прагматика пов’язується з дією людського чинника в мові, зокрема з діяльнісним підходом до знакових систем; формується поняття нежорстких прагматичних правил уживання знаків та системи мови в цілому; формулюється важлива думка щодо значення в аспекті його вживання та деякі інші.

         Моніторинг — це технологія забезпечення інформацією процесів прийняття рішень шляхом організації та обробки результатів неперервних спостережень за об’єктами та процесами в заданій предметній галузі [1]. Результати моніторингу подаються у вигляді опису виявлених станів об’єктів, тенденцій розвитку ситуацій, переліку впливових факторів, прогнозування наслідків реалізації вибраних рішень та інших відомостей про властивості об’єктів та процесів. Інформацію отримують у вигляді результатів спостережень, після цього її перетворюють до вигляду моделей. В результаті дослідження моделей отримують відомості про об’єкти, що дозволяють подати їх у зручному для «Особи, що приймає рішення» вигляді.

            Мова українських народних замовлянь утілює один із сегментів мовної картини світу українців, яку досліджують у синхронії та діахронії   Р.В. Болдирєв, Л.П. Гнатюк, О.І. Голубовська, В.В. Жайворонок, Ю.Л. Мосенкіс, В.П. Мусієнко, М.О. Новикова, Т.В.Радзієвська, Н.В. Слухай, О.С. Снитко, Л.І. Шевченко та ін.

          Коментуючи міфологічні образи замовлянь, М.О. Новикова передовсім висвітлює астральну символіку, звертаючи увагу на те, що в репертуарі замовлянь астральні символи репрезентовані в порядку зменшення частотності місяцем, зорею (зірками, зірницями, зоряницями), сонцем, метеоритом (вогненним бугалом), до цієї самої групи наближаються ніч, вечір, смерк [2, 199].

        В аспекті термінотворення галузеві терміносистеми досліджували Л. П. Веклинець (психологічна термінологія), С. В. Овсейчик (екологічна термінологія), О. М. Тур (термінологія землеустрою та кадастру), О. І. Южакова (термінологія холодильної техніки) та інші.

        Українська термінологія цукрового виробництва в термінотвірному аспекті системно не досліджувалась, що зумовлює актуальність пропонованого дослідження.

      Мета статті – лінгвістичний аналіз термінів-словосполук цукрового виробництва за таким показником як кількість компонентів, зокрема лінгвістичний аналіз шестикомпонентних термінів-словосполучень цукрового виробництва. 

На сьогоднішній день у світі укладено величезна кількість різних (тлумачних, перекладних, граматичних тощо) словників. Ці лексикографічні праці ввібрали в себе досвід та майстерність лексикографів та можуть бути основою для укладання нових словникових видань (як паперових, так і електронних) словників та проведення різноманітних лінгвістичних досліджень. Щоб більш ефективного використовувати накопичений лексикографічний матеріал його потрібно представити у цифровій формі. Для досягнення цієї мети потрібно виконати такі завдання: 1. Побудова концептуальної моделі словника; 2. Сканування; 3. Розпізнавання; 4. Виявлення та виправлення недоліків допущених на етапі 3; 5. Парсинг тексту.

        У світлі сучасних педагогічних вчень Я. Кодлюк переконливо зазначає, що розбудова системи освіти на компетентнісно орієнтованій основі зумовлена декількома чинниками: по-перше, переходом світової спільноти до інформаційного суспільства. У цих умовах пріоритетним виступає не просте накопичення знань та предметних умінь і навичок (мета так званої «знаннєвої педагогіки»), а й формування вміння вчитися, оволодіння навичками пошуку інформації, здатності до самонавчання упродовж життя, – вважається, що ці новоутворення стають визначальною сферою професійної діяльності людини; по-друге, особистісно орієнтований навчально-виховний процес як оновлена парадигма освіти передбачає визнання особистості суб’єктом цього процесу, носієм двох груп якостей – уміння навчатися та бажання вчитися, що можливе за умови, з одного боку, опанування продуктивними (загальнонавчальними) уміннями і навичками та розгорнутою рефлексією, а з іншого – сформованості позитивного емоційно-ціннісного ставлення як до процесу діяльності, так і до її результату; по-третє, актуалізується проблема надання молодій людині елементарних можливостей інтегруватися в різні соціуми, самовизначатися в житті, активно діяти, бути конкурентоспроможною на світовому ринку праці [8, с. 10-13].

        Останнім часом у мовознавстві посилюється увага до вивчення мотиваційних процесів у лексиці. Можна говорити про виокремлення лінгвістичної галузі – мотивології, яка досліджує лексико-семантичне явище мотивації слів, сутність якого складають мотиваційні відношення лексичних одиниць, що охоплює мотивовані і немотивовані слова мови.

             Важливим аспектом опису мотиваційних відношень у лексиці є аналіз актуалізації мотиваційно зв’язаних слів у тексті (дискурсі). Мотиваційно зв’язаними словами називаємо слова, які перебувають у відношеннях лексичної чи структурної мотивації і функціонують у межах речення (суміжних речень). [1: 385]. Актуалізація мотиваційних відношень може бути повною (у межах одного тексту актуалізуються відношення як лексичної, так і структурної мотивації), або неповною (у межах одного тексту актуалізуються відношення або лексичної, або структурної мотивації). 

             Антропоніми у художньому тексті – та група власних назв, яка має найбільше смислове й емоційне навантаження. У поезії Івана Андрусяка, творчість якого А. Біла називає парадоксальним явищем через такі ознаки його письма, як мовна насиченість, густота семантичного поля, яка іноді сягає незапланованого нонсенсу [1], цій групі онімів відводиться значна роль, особливо це стосується історичних антропонімів, які включають імена відомих письменників, митців, учених, мислителів, історичних діячів.

          Досягнення мовних і діалогічномовленнєвих успіхів відбувається за допомогою виконання різних систем вправ на аспектних уроках і уроках із розвитку зв’язного мовлення, які називаються уроками діалогування. Культура діалогічного мовлення інтегрує у собі норми української мови, показники мовленнєвої культури, мовленнєвий етикет, паралінгвістичні засоби.

             Основними мовними темами, які створюють підґрунтя для формування культури діалогічного мовлення на аспектних уроках, є: збагачення словникового запасу (лексеми, фразеологізми); вивчення кличного відмінка іменника і звертання (їх роль у реченні); ознайомлення з діалогом, розділовими знаками в діалозі; повторення видів речень за метою висловлювання та інтонацією.