Сьогодні Україна зазнає впливу глобалізаційних процесів, відбувається перехід нашої держави  до нових форм та методів побудови демократичного суспільства, розвитку сучасної системи державного управління та бажання зайняти провідне місце у світовому співтоваристві, у зв’язку з цим виникла необхідність більш детально вивчення  результативних засобів психологічного впливу на суспільство з метою проведення аналізу та передбачення майбутніх викликів та загроз. Тому, в наш час, найбільш вагоме значення відіграють психологічні методи впливу засобів масової комунікації на аудиторію з метою насадження відповідних морально-духовних та ідейних цінностей.

Культурну інформацію, закодовану в мовних знаках, особливо яскраво представляє фразеологічна семантика, якій відведено особливе місце у формуванні мовної картини світу.

Внутрішній світ та досвід людини відображаються в семіотичних системах мови, традиціях, звичаях, віруваннях, загальноприйнятих нормах моралі. Культуру варто розглядати як семіотичну систему, що утворилася внаслідок синтезу знаків і смислів. Знаки є відображенням запозичення інформації з об’єктивної дійсності, внутрішнього та зовнішнього світу людини. Різні комбінації знаків об’єднуються в унікальні культурні коди, що віддзеркалюють картину світу, того чи іншого, як правило, географічно локалізованого соціуму [2, c. 15–16].

Мова українських народних замовлянь утілює один із сегментів мовної картини світу українців, яку досліджують Л.П. Гнатюк, І.О. Голубовська, С.С. Єрмоленко, Ю.Л. Мосенкіс, В.П. Мусієнко, О.І. Ніка, Т.В. Радзієвська, Н.В. Слухай, О.С. Снитко, О.І. Чередниченко, Л.І. Шевченко, Г.М. Яворська та ін.

Українські замовляння виокремлені серед інших фольклорних жанрів специфікою текстової організації, поетикою, магічною функцією та прагматикою, відображають сакральний досвід та світогляд народу.

Замовляння як жанр фольклорних текстів виступає однією з найяскравіших репрезентацій магічної функції мови.  

В умовах динамічного розвитку комунікаційних технологій актуальним для закладів вищої освіти є своєчасне інформування аудиторії, оперативне й ефективне задоволення потреб учасників освітнього процесу, яке можуть забезпечити сучасні інтернет-ресурси. Так, вебсайти сприяють розширенню й урізноманітненню навчально-методичних та інформаційних послуг, відкритості освітнього середовища навчального закладу для користувачів.

Досвід підготовки майбутніх учителів-філологів у країнах Європейського Союзу

Однією з ініціатив Ради Європи та Європейського Союзу є розроблення нових підходів до мовної підготовки й мовного навчання. Діяльність Євросоюзу в цій сфері набула концентрованого вираження в концепції мультилінгвізму, що стала і політичним гаслом, і програмою дій ЄС. Задекларовано, що мета мовної політики ЄС – збереження мовної різноманітності спільноти. Європа намагається сформувати відкрите, багатомовне, міжкультурне суспільство для того, щоб її культурна й мовна спадщина з усіма очевидними різноманітностями на місцевому, регіональному, національному рівнях стала джерелом взаємного розуміння та збагачення. Школи покликані відігравати суттєву роль у вивченні сучасних мов, тому проблема підготовки вчителів-філологів залишається ключовою для Ради Європи та Європейського Союзу.

Найбільш інтенсивне поповнення словникового складу відбувається в періоди кардинальних змін в житті соціуму. Переломним можна назвати і час пандемії коронавірусної інфекції COVID-19, що стала загальносвітовим явищем. Пандемія, введення обмежувальних заходів спричинили перетворення суспільного життя в усіх його проявах і дали неймовірний імпульс мовної продуктивності.

Страшні події української історії ХХ ст., пов’язані з Великим Голодом 1932-1933 рр., були предметом дослідження представників різних наук: філософів, істориків, соціологів, політологів, правників, психологів, медиків, мовознавців, літературознавців, фольклористів та ін. Із наукових подій останнього часу згадаємо хоча б Міжнародний науковий симпозіум «Епоха Голодомору в мовній та концептуальній картинах світу», що відбувся7-8 червня 2019 року в Києві і на якому виступали знані філологи Міхаель Мозер, Лариса Масенко, Роман Сербин, Агнєшка Матусяк, історики Геннадій Єфіменко, Владислав Гриневич, Леся Онишко та інші. Окремі мовні аспекти теми Голодомору розглядалися в працях Л. Масенко [Масенко 2010; 2017], А. Карбан [Карбан 2015а; 2015б], Т. Єщенко [Єщенко 2017], В. Семиряк [Семиряк 2008], Л. Сердунич [Сердунич 2008], В. Ткачук [Ткачук 2008], Т. Хом’як [Хом’як 2008], А.Яценко [Яценко 2004] та нших лінгвістів, літературознавців та фольклористів.

ОКАЗІОНАЛІЗМИ-СКЛАДНИКИ МОТИВАЦІЙНИХ ЗЧЕПЛЕНЬ ЯК ЗАСІБ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ АВТОРА АНАЛІТИЧНОЇ СТАТТІ

Визначаючи величезну роль журналістики в житті суспільства, країни, слід наголосити на її впливі, в першу чергу, на формування громадської думки. Тому будь-який журналіст при написанні свого матеріалу має оперувати правдивими фактами, ураховувати різні точки зору та висловлювати власне ставлення до тієї чи тієї проблеми. Безперечно, що успішний журналіст завжди має індивідуальний авторський стиль викладу матеріалу, а його журналістська майстерність передбачає ефективне володіння виражальною палітрою мови, використання різноманітних засобів впливу на читача.

У лінгвістичній науці досі немає одностайної думки щодо класифікації назв на позначення рослинних реалій, тому існують такі терміни: фітоніми, флоризми, флоролексеми, ботанізми, ботаноніми тощо. Дослідження лексичного потенціалу зазначеної тематичної групи стало об’єктом зацікавлення багатьох лінгвістів. Так, формування системи флористичних найменувань в українській мові простежується у працях Я. Закревської, Л. Симоненко, І. Сабадоша, семантико-словотвірне вивчення назв рослин репрезентують наукові студії С. Адаменко, А. Капської. Питання їх художньо-естетичного, образно-асоціативного потенціалу привертають увагу Л. Андрієнко, Т. Беценко, Н. Варич, Л. Голоюх, О. Дубовик, В. Калашник, І. Коломієць, О. Нечитайло, І. Олійник, Л. Ставицької, Л. Фроляк, С. Шуляк

Як галузь мовознавства термінологія є найдинамічнішою частиною сучасного словника, джерелом поповнення її словникового складу. Американський учений Маріо Пей стверджує, що не менше половини слів всіх цивілізованих мов є одиницями науково-технічного характеру. Термін постійно перебуває у полі зору вчених, але досі у термінознавстві немає його загальноприйнятого визначення. Причиною цього є складна, неоднозначна природа терміна, яка має принаймні триєдину основу: предметне знання, логічне осмислення, мовне вираження [4]. Цій проблемі присвячені наукові розвідки Р. Коцоурек, Т. Канделакі, Р. Будагова, В. Асмуса, Г. Винокура, Б. Головіна, А. Реформатського, І. Квітко, В. Даниленка, О. Яковенка та ін.