Світлана Шуляк

ЕПІТЕТНІ СПОЛУЧЕННЯ У СКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ ЗАМОВЛЯНЬ

         У текстах українських замовлянь  виділяється епітет – художнє, образне означення, що називає характерну властивість предмета, явища [3, 58]. Н.О. Данилюк зазначає, що цілісні, нерозкладні епітетні словосполучення у фольклорі мають асоціативний зміст, поєднані культурно-історичними традиціями [2, 13]. Серед постійних епітетів переважають ті, що виникли внаслідок зорового сприйняття довкілля (кольороназви, ознаки за якістю, кількістю, матеріалом, розміром тощо) [2, 14].

Здійснено класифікацію епітетів за семантикою кольору, розміру, ваги, віку, опису хвороб та здоров’я, релігійних характеристик.

За семантикою кольору виділяємо такі епітети: білий, срібний, золотий, сірий, чорний, червоний, синій, жовтий та інші, наприклад: Білий камінь у морі [1, 126]; Місяцю, місяченьку, срібні рожки, золотії ніжки [1, 126]; Місяцю молодий, в тебе хрест золотий [1, 132]; Їхав Юрій на білім коні золотим мостом, підпірався золотим хостом [1, 133]; Їхав Ісус Христос на сірому коню в сірому жупаню з трьома хортами: один чорний, другий сірий, третій білий [1, 135]; Щоб тут тобі червоної крові не спивати, синіх жил не потягати, жовтої кості не ламати [1, 148]. Зауважимо, що білий і золотий кольори мають помітно більшу частотність у текстах українських замовлянь, адже «білий колір у давній християнській символіці виступає атрибутом святості, добра, невинності, радості» [4, 16], а золотий колір – символ світла, блиску, слави, сонця, нетління, життя і здоров’я [5, 43].  Рідковживаним можемо назвати епітет половий, який зустрічаємо у тексті з іншими кольороназвами, наприклад: За морем, за океаном бігло три пси: один сірий, другий білий, третій половий [1, 141];

          Щодо семантики розміру та ваги, то такі приклади нечисленні, як-от: Їхав Юрій маленькими ослятами [1, 156]; Розтечися і рознесися легким пером і буйним вітром [1, 150];

          Вікові характеристики у складі епітетних сполучень зазвичай притаманні текстам замовлянь зубного болю, основними елементами яких є молодий та старий місяці, наприклад: Молодий місяцю, золоті в тебе роги [1, 126]; Ти місяцю молодий, в тебе ріг золотий [1, 127]; Молодий пита старого місяця, чи не боліли зуби мертвого? [1, 132]; а також текстам іншої тематики, як-от: Все його життя від молодості до старості [1, 127].

          Зважаючи на те, що найпоширенішим видом замовлянь є лікувальні, то  й лексика переважає відповідна, тобто на позначення характеристики  хвороб та здоров’я, що й спостерігаємо у контекстах на кшталт: Візьми ти мою лихую хворість, а мені дай здоровля крепке, як криця [1, 126]; Чи ти бех, чи ти бешиха вітряна, водяна, запитана, заїдена, чоловіча, жіноча, хлоп’яча, дівчача [1, 163];

          Оберегові замовляння зазнавали більш виразного впливу християнської культурної традиції, що зумовило використання епітетів, які виражають релігійні характеристики, наприклад: Господній дух [1, 143]; Свята Марія Божа [1, 145]; Цю чорну слабость вижени, бруд з тіла видави чистим хрестом животворящим [1, 145]; А тепер святий Ілію, святий Міхайле і святий Міколаю, будьте мині на рахуночку. Амінь [1, 149].

          Специфічна риса фольклору – тавтологічні епітети (нова-новина, старосто старесенький, молодії молодиці, темная темниця, криниченька муром мурована та ін.); до усталених епітетних словосполучень належать атрибути-прикладки (матінко-любко, хлопець-молодець, орли-сизоперці, нічка-петрівочка й ін.) [2, 14].

         У текстах українських замовлянь зустрічаємо тавтологічні епітети, як-от: А біль занеси з собою під небо, під хмари, в далеку даль, від хрещених людей [1, 126]; Добридень, вода йорданна! Ти від Бога прислана, називаєшся Оліяна, очищаєш ліски, піски, каміння, креміння, очисть роджену, наіменовану, книжну, молитвовану, миром мировану рабу Божу (…) від гістцю [1, 150].

         Усталені епітетні словосполучення представлені такими прикладами: буйний вітер, бистрі води, як-от: Іди собі на чорні луга, де буйний вітер свистав, пребував! Амінь [1, 161]; Чи в тебе собача, чи в тебе котяча, чи парубоча, чи дівоча, – іди туди, де жовті піски пересипаються, де бистрі води переливаються [1, 167].

        Крім вище названих словосполучень, у текстах українських замовлянь функціонують атрибути-прикладки (гостець-братець), наприклад: Гостець-братець, злюбимий дух, не мої слова – Божі слова і святої Богородиці Діви Марії [1, 150].

        Отже, епітети класифікуються за семантикою кольору, розміру, ваги, віку, опису хвороб та здоров’я, релігійних характеристик. У текстах українських замовлянь функціонують усталені епітетні словосполучення,  атрибути-прикладки, тавтологічні епітети, виникнення яких пов’язується із базовою внутрішньою формою ключових лексем.

Список використаних джерел

1. Ви, зорі-зориці…Українська народна магічна поезія: (Замовляння) / Упоряд. М.Г. Василенка, Т.М. Шевчук; Передм. М.Г. Василенка. – К.: Молодь, 1991. – 336 с.
2. Данилюк Н. О. Мова української народної пісні (лексико-семантичний і функціональний аспекти): автореф. дис. … д-ра філол. наук : 10.02.01 / НАН України / Н. О. Данилюк. – К., 2010. – 36 с.
3. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.
4. Матеріали та методичні рекомендації до спецкурсів з ідіостилістики / Упорядн. Л.В. Шулінова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. – 45 с.
5. Миронова Л.Н. Цветоведение. – Минск, 1984. – 125 с.