Вікторія Іващенко

ЛІНГВІСТИЧНІ ПАРАДИГМИ У ТЕРМІНОЗНАВСТВІ

КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ  СТОЛІТЬ

         Серед науковців, які так чи інакше торкалися проблеми визначення основних наукових парадигм, векторів развитку, [глобальних, парадигмальних] методологій та власне методів у мовознавстві загалом, і в термінознавстві зокрема, немає одностайності.

     Зокрема, С. Л. Мішланова вважає, що наукові пошуки в термінознавстві розвиваються в послідовній зміні прагматико-прескриптивного, класифікаційно-структурного й функціонального (в межах якого зародилося когнітивне термінознавство) напрямів, які пов’зані зі зміною періодів традиційного (нормоцентричного, пізніше лінгвоцентрического – вивчення “терміна в словнику”, вивчення “терміна в тексті”) та когнітивного (антропоцентричного) термінознавсвта [4, 96–97].

        В. М. Лейчик і С. Д. Шелов звертають увагу на те, що когнітивне термінознавство “має враховувати і прототипічну категоризацію концептів, реалізовану в “наївній” мовній картині світу (що є вимогою “нової парадигми” термінознавства), і актуалізації терміна як знака “інтелектуального зрілого” й чітко окресленого поняття у сфері спеціальної комунікації (що переважно було предметом вивчення “старої парадигми” термінологічної теорії й особливо нормативного термінознавства)” [3, 47].

      З. І. Комарова і А. С. Дедюхіна визначають характер термінозначих досліджень за етапами розвитку термінознавства: перший (прототермінологічний) етап – “нормоцентричне”, або нормативно-прескриптивне термінознавство; другий етап – “лінгвоцентричне” термінознавство з переходом до структурно-функціональної парадигми; третій етап – усвідомлення інтеграційного характеру термінознавства, яке перебувало на перетені чотирьох груп наук – лінгвістичних, логіко-філософських, математичних і предметних (≈3000 наук), що спонукало до методологічного міждисциплінарного синтезу; четвертий етап – термінознавство як метадисципліна, що перебуває у стані переходу до антропоцентричної та когнітивно-дискурсивної парадигм [2, 34–39].

         Ураховуючи справедливе зауваження О. Й. Голованової, що термінологія була й залишається головним засобом фіксації, актуалізації й трансляції концептуальних парадигм у науці [1, 85], а також аналізуючи проблематику наукових пошуків термінознавців кінця ХХ (90-ті рр.) – початку ХХІ ст., можна цілком справедливо говорити про паралельне співіснування в термінознавчому просторі трьох основних дослідницьких парадигм, або парадигмальних напрямів, тобто визнаних у лінгвістичній спільноті певних теорій, моделей, методів дослідження, узгоджених між собою спільною тенденцією:

   1) [системно-]структурної / терміноцентричної / традиційної, або, за визначенням окремих дослідників, структуралістської, класифікаційно-структурної, таксономічної, формальної, інвентарної, на її постпарадигмальному етапі – [системно-]структурне / терміноцентричне / традиційне термінознавство;

    2) функціональної на її власне парадигмальному етапі – функціональне термінознавство;

    3) когнітивної / антропоцентричної / когнітивно-дискурсивної, або, за визначенням окремих дослідників, дискурсивно-когнітивної, амбісемантичної, функціонально-когнітивної, когнітивно-функціональної, неофункціональної, когнітивно-комунікативної, інтерпретаційної, на її допарадигмальному етапі – когнітивне термінознавство.

    Окрім того, розрізняємо структурно-функціональний і функціонально-когнітивний, або когнітивно-функціональний парадигмальні напрями.

    Поліпарадигмальність термінознавства кінця ХХ (90-ті рр.) – початку ХХІ ст. засвідчує тісну взаємодію не лише внутрішньопарадигмальних, а й міжпарадигмальних напрямів.

Список використаних джерел

1. Голованова Е. И. Базовые когнитивные понятия и развитие терминоведения // Вестник Удмуртского университета: История и филология. –  2010. – Вып. 2. – С. 85–91.
2. Комарова З. И., Дедюхина А. С. Категория как формат знания в когнитивной лингвистике, когнитивном терминведении и философии науки: история и современность // Термінологічний вісник: Зб. наук. пр. / Відп. ред. В. Л. Іващенко. – К.: ІУМ НАНУ, 2011. – Вип. 1. – С. 28–46.
3. Лейчик В. М., Шелов С. Д. Российское терминоведение: опыт синтеза «старой» и «новой» парадигмы. // Научно-техническая терминология. –2004. – Вып. 1. – С. 45–48.
4. Мишланова С. Л. Терминоведение ХХІ века: История, направления, перспективы // Филологические науки. – 2003. – № 2. – С. 94–101.