Ірина Хлистун,
м. Умань
ІСТОРИЧНІ АНТРОПОНІМИ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ І. АНДРУСЯКА
Антропоніми у художньому тексті – та група власних назв, яка має найбільше смислове й емоційне навантаження. У поезії Івана Андрусяка, творчість якого А. Біла називає парадоксальним явищем через такі ознаки його письма, як мовна насиченість, густота семантичного поля, яка іноді сягає незапланованого нонсенсу [1], цій групі онімів відводиться значна роль, особливо це стосується історичних антропонімів, які включають імена відомих письменників, митців, учених, мислителів, історичних діячів.
У творах І. Андрусяка імена відомих письменників уживаються не надто часто, і лише у зв’язку з творчістю того чи того митця, коли у поета виникають асоціації з їхніми творами: я нагодую півдитини / а пруст запросить на хрестини / або до ющенка [про українського радянського поета Олексу Ющенка] на баль (http://onlyart.org.ua/?p=44789); а дівки на мітлі це наложниці втрачених вір / це михайло булгаков надламаним сміхом заходиться (http://onlyart.org.ua/?p=44732); Герметично зачинені вікна до пекла. / Завертаймо назад непокірний катрен. / Детективна історія Роберта Шеклі / виповзає на білі полотна арен (http://onlyart.org.ua/?p=44747).
Імена інших діячів культури (художників, скульпторів, композиторів тощо) у творчості поета уособлюють найбільші мистецькі надбання людства. Тому І. Андрусяк вводить ці іменування у контекст, що передає єднання митця і його творіння: сплелися до танцю Венера і Врубель / під білих колон гомеричний молебен (http://onlyart.org.ua/?p=44738).
В іншому тексті бачимо вживання імені художника як уособлення якщо не святості, то принаймні месіанства у мистецітві: благословить не бог а босх / рукою відгорнувши ґражди (http://onlyart.org.ua/?p=44791).
Іноді у поезії І. Андрусяка, що характеризується високою метафоричністю, символічністю, бачимо такі антропоніми в контекстах, що ніби породжені візуальними асоціаціями поета: вухо ван гога у небі порожньому /як богородиця (http://onlyart.org.ua/?p=44787).
Автор навіть вдається до своєрідного «свавілля»: створює таку собі контамінацію, поєднуючи імення різних художників, причому з різних епох, в одному, тим самим обєднуючи їхню творчість: там химери злітають з полотен / пастуха леонардо да гойї (http://onlyart.org.ua/?p=44785).
Історичні антропоніми у поетичних творах І. Андрусяка є одним із важливих засобів художньої виразності. Зокрема, можуть виражати оцінку діяльності інших осіб чи об’єктів: я знаю ти ніколи не була / царівною на пальцях чингісхана (http://onlyart.org.ua/?p=44744). Деякі антропоніми слугують для вираження філософських думок поета: і час – лиш перелюб лиш крадений келих вина / де зморений солод на синьому вітрі гірчить / прощай гаутамо я вип’ю цей замок до дна / а море зачиню і небо зачиню і цить (http://onlyart.org.ua/?p=44746); ми молили аббаса батира батия аллаха / а приїхав король і як топір нам голови стяв (http://onlyart.org.ua/?p=44745); стають основою алегорій, переосмислень: це траяновій побіді так радіє поліс нині / ти видовище до тебе хліб роздали і вино (http://onlyart.org.ua/?p=44782).
Оскільки такі оніми несуть у собі багато додаткової інформації (конотацій), то виступають засобами оцінки інших об’єктів, зокрема у складі метафор: по околиці блукає тінь з очима авіценни / і рахує на задвірках перелякані зірки (http://onlyart.org.ua/?p=44766); роздертий на шматки отак колись шаміль / від світу відривав набридлу москальноту (http://onlyart.org.ua/?p=44776).
Отже, історичні антропоніми є яскравими, вагомими ознаками стилістичної системи творів Івана Андрусяка, потужним засобом, виразові спроможності якого значною мірою розкривають концепцію письменника, задум його творів. Поет через власні назви вводить читача у світ художньої образності, прилучає його до світових і національних культурних цінностей, примушує збагачувати свій інтелектуальний рівень, вчить відчувати красу слова.
Список використаних джерел
- Біла А. Солодка хвороба Андрусяка / Анна Біла. – Режим доступу http://kritiki.net/2002/02/01/solodka-xvoroba-andrusyaka.
|