Світлана Шуляк,

м. Умань

ЛЕКСЕМИ  НА ВІДТВОРЕННЯ ЧАСУ В ТЕКСТАХ ЗАМОВЛЯНЬ

            Мова українських народних замовлянь утілює один із сегментів мовної картини світу українців, яку досліджують у синхронії та діахронії Р.В. Болдирєв, Л.П. Гнатюк, О.І. Голубовська, В.В. Жайворонок, Ю.Л. Мосенкіс, В.П. Мусієнко, М.О. Новикова, Т.В.Радзієвська, Н.В. Слухай, О.С. Снитко, Л.І. Шевченко та ін.

            Коментуючи міфологічні образи замовлянь, М.О. Новикова передовсім висвітлює астральну символіку, звертаючи увагу на те, що в репертуарі замовлянь астральні символи репрезентовані в порядку зменшення частотності місяцем, зорею (зірками, зірницями, зоряницями), сонцем, метеоритом (вогненним бугалом), до цієї самої групи наближаються ніч, вечір, смерк [2, 199].

           Часовий проміжок прийнято поділяти на календарний, біологічний і суспільний. Біологічний пов’язаний з елементами зростання і старіння. Суспільний час органічно поєднує духовний світ і діяльність людини.

          Мета нашого дослідження – вивчити функціонування лексем на відтворення часу в текстах українських замовлянь.

        Час є не лише загальною абстракцією, нерідко він наділяється тими чи тими характеристичними ознаками: всякий час, Божий час, Господній час, або ж всякоє врем’я (зазначимо, що тексти замовлянь передаємо саме так, як записані вони збирачами фольклорних матеріалів), як-от: – На всяке врем’я, на всякий час / Поклоняємося до землі з благим словом [1, 25]; І в другий раз, і в Божий час: Господи, поможи на всякоє время і на всякий час [1, 52]; Будь-якого дня, окрім п’ятниці, / першим разом Божим часом / помолюся я Господу Богу, / Матері Божій і всім святим [1, 182]; Першим разом, / Господнім часом [1, 146]; лучший час, наприклад: В першім разі лучшім часі [1, 290]; Першим разом, лучшим часом, за Божою поміччу, за Божим благословенням… [1, 185]; цей час: Господи Боже! Прийми молитву в цей час, / Яко сам себе приймаєш, / Душу просвіти, тіло очисть / Від всякої хвороби, як сам святий [1, 26].

       Образ часу нерозривно пов’язаний з лексикою на позначення християнських святих та атрибутів, які їм притаманні. Це підтверджується, зокрема, такими текстами: Водице-здравнице, говірнице, / Як ти в Бога славна, / Так аби славен був / Рождений, хрещений (Петро) / Во віки віків! [1, 25]; Як її матерь на світ народила, / Аби її так злічила, – / Божими молитвами, / Своїми примівками, / Від Бога на вік, / А від мене на лік! [1, 29]; Водице-говорнице! Як ти славна у Бога, / Так щоб цього родженого, хрещеного (…) / Слава була славна повік віків! Амінь! [1, 311]; Ти ж мене, Боже, благослови / І ти ж мене помилуй! А живот вічний і радісний / Даруй мені. Амінь! [1, 319]; А ви, вороги і супостати, / Гетьте від нашої хати, / Щоб вас не було ні нині, ні прісно, / Ні на віки віків. Амінь! [1, 323].

         У замовлянні переляку зустрічаємо словосполучення тайна вечеря, яке має безпосередню християнську символіку, наприклад: Місяць на небі, заїц у дебри. А струг у воді, та й як ті три брате зайдут си на тайну вечеру, та аби тоги ни мав моци переполох мине находити [Ви, зорі, с. 39].

         Спостерігаємо сповнені емоційності та особливої експресії тексти українських замовлянь, у яких нагнітаються лексеми на позначення часових характеристик: Охороняйте: днями, ночами, опівночі, / Досвітками, ранками і на сон грядущий, / Охороняйте! [1, 21]; Господи поможи! / В щасливу годину, / В щасливу хвилину, / В щасливу секунду! [1, 31].

          Часто часові відношення притаманні описові хвороб, наприклад, переляку: Де ти взявся? Чого ти сюди, паршивий, вбрався? Чи ти є ранішній, чи напівранішний, чи денний, чи полуденний, чи вечірній… [1, 37]; пристріту: Пристріте й пристрітище… і ранній, і денний, і сутковий, і триденний, і годовий… [1, 40]; Вечірній, полуночний, / Світовий, поденний [1, 43]; Пристріт сніданковий, / Пристріт обідній, / Пристріт вечірній, / Пристріт полунощний… [1, 48]; вразу: Чи ти, враз, вечірній, чи ти – ранішній, чи ти полудневий, я тебе вимовляю, на сухі лози посилаю, там тобі бути, там твоя мати, там твої діти, там тобі сидіти [1, 102].

        Персоніфікований образ ночі ілюструє замовляння на кшталт: Ніч темна, ніч тишна, сидиш ти на коні буланому, на сідлі соколиному, замикаєш ти комори, дворці і хлівці, церкви й монастирі і Київські престоли [1, 308].

         Домінантним вираженням часового проміжку є тексти, у яких елементи ранок, день, вечір, ніч виступають частиною звертання, як-от: добре утро: Добре утро, стороже Дем’яне, земле Уляно, вода Тетяно! [1, 238]; Добре утро, криничко-сестричко [1, 260]; добрий день: Добрий день тобі, кринице Миколаєва, і тобі, вода орання і рекання Оляна, даймені води…[1, 192]; Добрий день тобі, сонечко яснеє [1, 219]; Добрий день тобі, сонечко яснеє! [1, 235]; добридень: Добридень тобі, коровице-буйволице! [1, 251]; Добридень, кринице-вдовице! [1, 232]; Добридень тобі, кринице! [1, 249]; Добридень, земле Тетяно, а вода Оляно, наповни землю травою, криниці водою [1, 245]; Добридень, Іван Берег, наповняєш землю травою, береги водою, а рибу лускою [1, 245]; Добридень тобі, береже Оліяне, / Вода Татіяне! [1, 249]; дендобре: Дендобре, матко Фірко, ден добре, матко Ягінко, ден добре, матко Ябрунько, – уставайте раненько, будіть діточок раненько [1, 276]; добрий вечір: Добрий вечір, ви, зорі-зоряниці, ви, Божі угодниці, вечірнія помошниці [1, 247]; Добрий вечір вам, зірниці, / Божії світлиці! [1, 250]; Добрий вечір тобі, огненний бугало! [1, 218]; вечір добрий: Вечір добрий, дубе, березо! Вечір добрий, місяцю ридаючий! [1, 190]; добривечір: Добривечір вам, плаксивиці! Просять вас крякавки на вечорниці [1, 191];  Добривечір тобі, дубе-неленю / і дідо Карипото [1, 201].

     Нерідко трапляються замовляння, де функціонують антонімічні пари: день – ніч, як-от: Щоб ти день і ніч думав про мене… [1, 234]; вдень – вночі, наприклад: Нехай народжена дитина не плаче, нехай лучше ворота скриплять і вдень, і вночі, нехай наша дитина спить і не плаче, не кричить [1, 192].

        Текст замовляння крові з часовою лексемою обід, на кшталт: Стій, кров, зупинись, не йди, / бо тобі так буде, як тій молодиці, / що в неділю до обіда хліб пекла [1, 80] відповідає світоглядові наших предків, який передбачає покарання за дії, які не слід виконувати в даний час (в цьому випадку – пекти в неділю до обіду хліб).

       Надзвичайно промовистий текст замовляння з означальними компонентами ранішні, обіднішні, полуднішні, вечерішні, опівнішні, денні, ночниє, полуночниє, як-от: Сонішниці, / Місяшниці / Гидкі, / Бридкі, / Ранішні, / Обіднішні, / Полуднішні, / Вечерішні, / Опівнішні! [1, 112]. Всі святиє, станьте в помощь (ім’я) святий місяцю-владико, святиє зорі денниє, і ночниє, і полуночниє, і святая пречистая своєю помоччю, і своїми силами небесними [1, 170].

       Словотвірна парадигматика, наприклад, із ядерними лексемами час, день, ніч представлена такими одиницями: получасу, полудні, півночі, полуденно, наприклад: Чи ти в часу, чи ти в получасу, чи ти в дні, чи в полудні, чи в ночі, чи в півночі? [1, 67]; Также я сеї крові не пускаю, также я греблю гачу, і денно, і полуденно [1, 93].

        Варто вказати на особливий характер уживання лексеми смерк  у словосполученні місяць-смеркатель та дієслові смеркаєш у тексті: Ти, місяцю-смеркателю, смеркаєш [1, 321].

      Отже, парадигматика часових маркерів у замовних текстах позначена лексемами ніч, день, опівночі, досвітки, ранок, вечір, година, хвилина, секунда, нині, прісно, час, вік, вічність  тощо. Ця лексика широко функціонує в різних образних утвореннях, спрямованих на розвиток композиційної структури  текстів українських замовлянь.

Список використаних джерел

1. Ви, зорі-зориці…Українська народна магічна поезія: (Замовляння) / упоряд. М. Г. Василенка, Т. М. Шевчук ; передм. М. Г. Василенка. – К. : Молодь, 1991. – 336 с.

2. Новикова М.О. Прасвіт українських замовлянь  / Марина Новикова // Українські замовляння [упорядник М.Н. Москаленко]. – К.: Дніпро, 1993. – С. 7–29.