Наталія Андріївна Цимбал

кандидат філологічних наук, професор

завідувач кафедри практичного мовознавства

УДПУ імені П.Тичини

м.Умань

Специфіка перекладу оповідань і казок Рабі Нахмана українською мовою

На сьогодні практично відсутні переклади сучасною українською літературною мовою творів Рабі Нахмана з Браслава, зокрема, його збірки оповідей “Сіпурей Маасійот”.  Проте, навіть за наявності перекладів, завжди буде цікавою нова текстологічна перекладацька праця, оскільки переклад – це завжди, по суті, нове прочитання тексту, особливо за наявності глибинних філософських смислів як у Рабі Нахмана з Браслава.

Наше завдання – запропонувати україномовним читачам такий переклад, який максимально забезпечив би досягнення основної комунікативної мети цих казок – формування високих морально-етичних цінностей особистості.

Як сказав Рабі Нахман по закінченню розповіді казки “Сім жебраків”: Важко мені було розповідати цю історію, але оскільки я вже почав, мусив закінчити. У ній немає жодного слова, позбавленого смислу. Лише той, хто осягнув мудрість святих книг, здатен зрозуміти натяки, які в цій історії є.

Ураховуючи сакральну та морально-етичну специфіку оповідань і казок Рабі Нахмана, визначено, що їх переклад повинен мати такий самий потенційний вплив на своїх реципієнтів, який має оригінал; має бути максимально можливим текстуальним аналогом тексту-першотвору; не повинен мати відхилень від тексту-першотвору, які б виходили за межі   перекладацьких трансформацій; має елімінувати невідомі національно-культурні, соціальні, ментальні лакуни, притаманні тексту-оригіналу та потенційно не відомі реципієнту перекладу.  

Текстовою основою перекладу послужила книга професора Цві Марка “Коль сіпурей Рабі Нахмана міБраслав (Усі оповіді Рабі Нахмана з Браслава)”. Безперечно, що філософсько-методологічну базу перекладу склали інші праці Рабі Нахмана з Браслава, зокрема “Лікутей Могаран” в івритському оригіналі та в перекладах російською та англійською мовами.

Також ідеологічно значущими для цього дослідження є праці Артура Авраама Гріна, Гершома Шолема, Моше Іделя, Шауля Магіда, Маріанни Шлейхер, Ігоря Турова, Йосефа Дана та ін.

У процесі роботи над текстами використано метод дискурсивного аналізу, що дає можливість вивчення структурної організації та динаміки функціонування текстів оповідей Рабі Нахмана. Описовий метод дозволяє зрозуміти та проаналізувати текстові властивості, зокрема такий важливий параметр як зв’язність, у тексті івритського оригіналу та текстах перекладів різним мовами. Порівняльно-контрастивний метод слугує для аналізу форми та змісту оригіналу та перекладу, допомагає спрогнозувати, виходячи з системно-структурної організації мови оригіналу і мови перекладу, тенденції  адекватного перекладу. Контекстуально-інтерпретаційний метод необхідний для аналізу відповідностей та розбіжностей у текстах уже наявних перекладів перекладів російською та англійською мовами та івритського оригіналу та в процесі редагування свого перекладу.

Теоретичне значення пропонованого дослідження  полягає у розробці теоретичних проблем цільності, зв’язності, завершеності текстів та їх еквівалентності у перекладах, проблеми добору еквівалентів в перекладах із збереженням основних текстових властивостей,  національно-культурних та філософсько-релігійних особливостей першотвору, у нашому випадку івритського оригіналу оповідей Рабі Нахмана “Сіпурей Маасійот”.

На основі праць таких лінгвістів, як Е.Е.Анісімова, Ф.С. Бацевич, Анна Вежбіцка, С.О.Колода, В.Н.Комісаров, Л.Л.Нелюбін, О.О.Селіванова та ін. та власного дослідницького та перекладацького досвіду нами зроблено певні узагальнення. Отже,  зміст тексту – складний інформативний комплекс, у якому інтерпретація інформації комунікантами здійснюється на основі власного комунікативного досвіду. Еквівалентність текстів різними мовами, тобто тексту-оригіналу та тексту-перекладу, передбачає не їх тотожність, а достатню спільність змісту. Еквівалентність різномовних текстів досягається на різних семантичних рівнях, а саме: вертикальному, горизонтальному, глибинномому. Вертикальний рівень тексту передбачає досягнення еквівалентності від цілого тексту до окремих його складників (тема – підтема – абзац – понадфразова єдність). Однакова послідовність збереження цих компонентів оригіналу дозволяє зберегти цільність тексту у перекладі. Збереження загальної логіко-структурної схеми тексту є необхідною, проте не єдиною умовою досягнення еквівалентності. Горизонтальна структура змісту тексту утворюється змістом кожної з його складників, їх взаємодією, послідовністю розташування у тексті, контактним та дистантним зв’язком між ними. Тобто тим, що робить текст зв’язним, таким, що не розпадається на окремі, незалежні висловлювання. Основні текстові характеристики реалізуються на всіх рівнях, проте на кожному рівні мають певну специфіку.

Основними параметрами зв’язності є:

1. лінгвістичні (синтактико-граматичні, лексичні, стилістичні, асоціативні);
2. систематизм;
3. зв’язки на рівні актуального членування речення;
4. семантичне співвідношення компонентів тексту;
5. мовні індекси зв’язності;
6. співвідношення за зовнішніми кількісними характеристиками;
7. нелінгвістичні «фонові» характеристики, зокрема етнокультурні та філософсько-релігійні.

Зв’язність полягає у змістовому та формальному зв’язку частин тексту. У свою чергу, цільність тексту обумовлюється комунікативно-когнітивною настановою адресата (автор тексту, його „співавтори” – реципієнт, перекладач). Зв’язність простежується на трьох рівнях:

1. зв’язність на змістовому рівні;
2. зв’язність на змістово-мовному рівні;
3. зв’язність на змістово-композиційному рівні.

Під цільністю розуміється єдність тексту, його здатність існувати в комунікації як внутрішньо і зовнішньо організоване ціле. Цільність – істотна системна ознака тексту. Вона полягає, з одного боку, в тому, що все, що є у тексті, підпорядковане тексту як цілому; з іншого боку, цільність тексту висловлена в його відокремленості від середовища, інших комунікативних діяльностей та інших текстів. За своїм змістом цільність є комунікативною характеристикою. Хочу звернути вашу увагу, що цільність текстів казок Рабі Нахмана повинна розглядатися під особливим кутом зору, адже ми знаємо, що, наприклад, у казці “Сім жебраків” оповідач перериває висловлювання, пропонуючи слухачам чи читачам самим зрозуміти подальший хід подій. Отже, чи можна вважати текст, зокрема цієї оповіді, цілісним? Вважаю,  що так. Адже головне завдання тексту, зокрема цієї оповіді Рабі Нахмана морально-етичного, повчального характеру – досягти комунікативної мети, вплинути загалом на читача, змусивши його задуматися. З точки зору повноти сюжету оповіді, текст, безперечно, не є цілісним.

Безперечно, еквівалентність художніх текстів виходить за межі суто мовних проявів тексту (лексична, граматико-синтаксична, стилістична еквівалентність) і включає також еквівалентність національно-культурних та філософсько-релігійних ознак. Тобто текст-оригінал та текст-переклад мають виконувати подібні комунікативні функції в різних культурах. Текст-переклад має давати достовірну інформацію про іншу національно-лінгвокультурну та релігійну спільноту, в даному разі йдеться про україномовного читача. Називаємо такі умови досягнення перекладацької еквівалентності:

1. текст-переклад повинен мати такий саме потенційний вплив на своїх реципієнтів, який має текст-першотвір;
2. текст-переклад має бути максимально можливим текстуальним аналогом тексту-першотвору;

3) текст-переклад не повинен мати відхилень від тексту-першотвору, які б виходили за межі   перекладацьких трансформацій;

4) текст-переклад має елімінувати невідомі національно-культурні, соціальні, релігійні, світоглядні, ментальні лакуни, притаманні івритомовному тексту-оригіналу та часто потенційно не відомі україномовному реципієнту перекладу.  

Національно-культурний аспект є найскладнішим для усвідомлення представниками іншої культури. Аналізуючи такі елементи тексту, особливу увагу ми звернули на національно-культурні (культура та релігія єврейського народу) елементи змісту тексту та конкретні мовні засоби їх вираження українською мовою. Механізми національно-культурної номінації у художньому тексті утворюють типологію, виходячи з дихотомії узуальний (мовний, текстуальний) – оказіональний (мовленнєвий, контекстуальний, ситуативний).

Узагальнюючи думки різних авторів та застосувавши контрастивний підхід до аналізу мовних індексів української мови та івриту, наводимо основні засоби контекстуального відтворення тексту оповідей Рабі Нахмана  на основі пресупозиції, тобто імпліцитного (невербалізованого) компонент змісту висловлення, необхідного для його успішного сприйняття та розуміння:        

1) використання артикля, вказівних займенників, займенникових закінчень, що зумовлюють зміст тексту, може бути зрозумілим лише крізь зв’язок слів зі змістом попереднього тексту;

2) володіння фоновими знаннями та реаліями є необхідною умовою для розуміння тексту. Такі знання здебільшого не представлені в попередньому для цього висловлювання відрізку, а є накопиченими комунікантами до створення певного висловлювання.

У перекладача має бути сформована лінгвоетнічна комунікативна компетенція, відповідна лінгвосоціокультурному середовищу оригіналу. Лінгвоетнічна комунікативна компетенція – це частина комунікативної компетенції, що зумовлена належністю людини до певного мовного або культурно-етнічного колективу. До лінгвоетнічної комунікативної компетенції належать такі фактори, як знання певної мови (її одиниць і моделей) та норм мови, звичка до певного засобу висловлення змісту в певній ситуації (узус), наявність преінформації (пресупозиції) – попередніх знань культурно-історичного й актуального характеру, наявність національно-культурних стереотипів оцінювання. Відсутність будь-якого зазначеного складника створює певний бар’єр для розуміння, тобто лінгвоетнічний бар’єр. Головне завдання перекладача – мінімалізувати лінгвоетнічний бар’єр як різновид комунікативного шуму, що заважає досягненню адекватності сприймання смислу тексту в оригіналі. У будь-якому випадку, яким би високим не був рівень перекладу, читач, який належить до іншої культурно-етнічної спільноти, має бути відповідно підготовлений, крім того, треба враховувати загальний інтелектуальний  і культурний рівень читача, його світоглядні позиції, загальний рівень розвитку.

Використана література:

Мартин Бубер. Хасидские истории. Первые учителя. М.—И., 2000.
Артур Авраам Грин. Страдающий наставник. Жизнь и учение рабби Нахмана из Брацлава. М.—И., 2007.
Моше Идель. Каббала: новые перспективы. М.—И., 2010
Раби Нахман из Браслава. Рассказы о необычайном. Ин-т изучения иудаизма в СНГ, 2000.
Игорь Туров. Ранний хасидизм. История. Вероучение. Контакты со славянским окружением. Киев. 2003.
Гершом Шолем. Основные течения в еврейской мистике. М.—И., 2004.

Світлана Колода Івритський текст: лінгвістичні аспекти організації структури (на матеріалі сучасної прози) [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.13 / Колода Світлана Олександрівна ; НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Кримського. - К., 2008.
Yoseph Dan. Rabbi Nahman’s Third Beggar, History and Literature: New Readings of Jewish Texts in Honor of Arnold J.Band, 2002, 41—53.
Shaul Magid. Nature, Exile, and Disability in R. Nahman’s ’The Seven Beggars’// in Judaism and Ecology. Hava Tirosh-Samuelson ed. (Harvard University Press: Cambridge, MA, 2003), 333—368.
Marianne Schleicher. Intertextuality in the Tales of Rabbi Nahman of Bratslav. A Close Reading of Sippurey Maasiyot. Leyden Boston, 2007.
צבי מרק. כל סיפורי רבי נחמן מברסלב. ירושלים, 2014