Флорій Бацевич

м. Львів

ПРИЙОМИ АБСУРДИЗАЦІЇ ЗМІСТУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

(на матеріалі повісті Ю.Олійника «Хроніка абсурду»)

В українському мовознавстві значною мірою залишаються неопрацьованими проблеми дослідження механізмів породження і сприйняття так званих одивнених текстів, серед яких виділяються абсурдні, нонсенсні, паралогічні, створені в змінених станах свідомості та інші [5; 6; 7]. Відповідно, невивченими залишаються комунікативно-мовні (семантичні, синтактичні, прагматичні та інші) прийоми творення ефекту одивнення (зокрема абсурдизації) і аналізу комунікативних смислів у таких типах текстів (перш за все художніх) (див. про це детальніше: [1; 2; 4; 9]). Аналізуючи різномовні одивнені тексти (зокрема тексти абсурдистського змісту) (Е.Іонеско, С.Беккет, Д.Хармс, О.Введенський та ін.), ми виділили такі типи текстового одивнення: онтологічний, перцептивний, поведінковий, ментальний, комунікативний і власне мовний [3; 5; 6; 7]. Вважаємо актуальним дослідження комунікативно-мовних прийомів формування різних типів одивнених текстів, зокрема текстів абсурдистських.

Абсурдизм як цілісний напрям в українській прозовій художній літературі не сформувався. Можемо говорити лише про окремі твори із ознаками абсурдизму, який виявляється найчастіше в своїх онтологічних, поведінкових, рідше ментальних і перцептивних аспектах. Розглянемо специфіку українського абсурдного художнього тексту на прикладі повісті Ю.Олійника «Хроніка абсурду. Україна від комети Галлея до комети Гейла-Боппа» [8].

У прозових творах Ю.Олійника, зокрема, в повістях «Хроніка абсурду», «Інферналії», «Бушмени» помітне домінування елементів абсурдизму. Чи не найповніше цей тип одивнення знайшов своє втілення в повісті «Записки на зламі (1986-1996)» під загальною назвою «Хроніка абсурду: від комети Галлея до комети Гейла-Боппа». Спостереження показують, що в згаданому творі Ю.Олійника домінує, так би мовити, «чистий» абсурдизм у кількох його виявах. Серед них найпомітнішими є абсурд онтологічний, ментальний, поведінковий і мовно-комунікативний. Розглянемо механізми творення згаданих підтипів абсурду і одивнених комунікативних смислів у їх межах детальніше.

Аспекти онтологічного абсурду

На тлі сприйняття читачем загальної абсурдної атмосфери буття в інтерпретації автора згаданий підтип одивнення представлений фрагментарно й стосується наступного:

а) буттєвих, життєвих ситуацій:

В київському Гідропарку триметрові прибульці з далеких світів дірявлять буравчиками голову п’яному слюсареві Петі, аби довідатись, чим і про що він думає (с. 8);

Маленький кучерявий хлопчик у коротеньких штанцях на шлейках, змахуючи крильцями, з’явився у вікні й повідомив мені, що Бог чекає внизу, в кав’ярні  (с. 38);

б) деякої «містичності» того, що оточує героїв:

Сьогодні до мене прилетів мій померлий друг у вигляді метелика (с. 42);

Астрономи Гейл і Бопп подивились в телескоп. / А на Гейла й Боппа дивились з телескопа (с. 185).

Вияви поведінкового абсурду

Поведінковий абсурд у повісті представлений не на рівні звичних побутових дій учасників текстової історії, а достатньо химерним чином. Для прикладу:

Степан сидів у своїй майстерні на підлозі, серед маленьких степанів і степанчиків і дивився на власний пеніс. Мов за командою, прутень отой раптово піднімався і так само раптово падав. Загалом, то було схоже на заклинання кобри (с. 45);

Один із найліберальніших мерів міста, заграючи з народом і бажаючи хоча б якось поліпшити житлову проблему, дозволив селитися в механізмах годинників (с. 62).

Комунікативні смисли одивненого характеру, які породжуються в подібних контекстах, – достатньо «екзотичні».

 Елементи ментального абсурду

а) абсурдна авторська логіка і логіка героїв твору:

аа) абсурдний висновок із «нормальних» засновків:

[Дружина:] – Чого ти такий сумний?

[Чоловік:] – Мізантропія заїла.

 – Вибач, я забула що це таке.

– Це схоже на харчове отруєння. Постійно нудить

– Заварити тобі звіробою з м’ятою? (с. 29-30);

Що я можу залишити синові?

Моральний кодекс будівника комунізму й трохи власного смороду (с. 35);

Прибульці прилетіли на кометі, запалили землю і вкрали в людей масло. Отож доводиться колотити вершки в трилітровій банці й дивитись «Рабиню Ізауру». Достоту цікавий зв'язок (с. 36);

• Астрологи Глоби сказали, що в 1999 році народиться другий Ісус Христос. Цікаво, хто ж його народить?

• Не прикидайся ідіотом. Ти й сам чудово знаєш, хто.

• То хтож, хто?

• Звичайно ж, дружина нашого президента (с. 40);

•  

аб) абсурдні асоціації:

МПС – Министерство путей сообщения – мочеполовая система – статеві органи – нецензурні органи – цензурні органи (с. 9);

ав) абсурдні оцінки:

Епілог.

Я застрелився?

Нівроку собі поворотик… (с. 242);

б) абсурдне представлення історії:

Після ери дерев прийшли боги.

Ними були Джеймс Уатт в обнімку з братами Черепановими. Вони сказали: «Ну, всьо, товарищі!.. (After while. crocodiles). Наш паровоз уперьод летіть. (Nash parovoz went rushing througt).

Боги довго махали труками.., відбуваючи на паровозі до нової ери (с. 5);

в) невідповідність назви і змісту.

Декілька новел аналізованої повісті носять назви, які не відповідають змісту цих творів або мають дуже віддалені й складні асоціації. Як приклад: в новелі «Демократія I» наратор розповідає про встановлення сигналізації в його квартирі, яка закінчується словами:

Не знаю, що вони там установили, але звідтоді часом виникає незборна потреба підскакувати по команді «Струнко!» (с. 6).

Різновиди комунікативно-мовного абсурду

 В аналізованому творі власне мовні абсурдизми не виформовують помітного підтипу; вони тісно синтезовані з аспектами комунікативними і повязуються, перш за все, з формально-змістовою організацією мовленнєвих жанрів (МЖ), які й складають змістову специфіку повісті, а також інформативною організацією діалогів учасників текстової комунікації.

1. В аспекті одивнення МЖ найчастотнішим є абсурдизація його змістової складової. Активний вияв цього спостерігаємо в межах МЖ «науковий трактат». У тексті повісті цей МЖ гумористично представляється як псевдонауковий і супроводжується підзаголовком у дужках можна не читати. Декілька прикладів:

Фізіологія. Людина складається з дрібнесеньких кульок, які звуться молекулами і блискучих тоненьких черв’ячків, які звуться сперматозоїдами (с 32);

 Незрозуміле. Людина складається з дрібнесеньких кульок, які звуться молекулами. Однак самі по собі оті кульки не можуть мислити, а коли збираються докупи (в людині), то людина має здатність думати. І звідкиля воно береться (с. 35).

Деякі з псевдонаукових трактатів мають розлогий текстовий виклад і стосуються «загальних питань» світобудови (с. 10-13), «проблем фізики» (с. 33), «свідомості як механізму накопичення теплової енергії» (с. 36-37), «людині як простій дисипативній системі» (с. 86-89) та інших «наукових» проблем. Ці МЖ – відомі з багатьох художніх творів пародії на науковий стиль мовлення, вживання спеціальної термінології тощо. Серед інших типів МЖ, зміст яких абсурдизуються, можна вказати МЖ «офіційна заборона» (с. 6), «заповіт» (с. 20-21), «декрет» (с. 91), «порада» (с. 97), «рекламне оголошення» (с. 108, 185, 275), «анекдот» (с. 131), і навіть такий спеціальний розділ наукового дослідження, яким є «предметний покажчик до монографії» (с. 284).

2. До елементів власне мовного «одивнення на межі абсурду» можна зарахувати нечисленні випадки сприйняття прагматичного в своїй сутності значення дискурсивного слова як семантичного, повнозначного його відповідника:

– Послухайти, добродію, чи будуть бити євреїв?

– Не знаю, побачимо …

– Ну, як побачите, то скажете, бо я, знаєте, зроду невеликий, мені не видно буде (с. 57);

– Я, брат, художник.

– Я, брат, тоже.

– Тоді який ти мені в чорта брат (с. 43).

3. Абсурдні діалоги. Найчастіше одивнення цього типу міжособистісного спілкування здійснюється автором шляхом позбавлення їх зв’язності; формується ефект відсутності спільної теми обговорення. Для прикладу розглянемо фрагмент під назвою «Знайомі»:

– А ви знаєте?..

• Та невже?

– Оце так…

– Да...

– Хоча можуть.

– Отак як…

– Та ж ні …

– От і добре.

– А мені подобається, коли в жінок великі стегна (с. 16-17).

Ці найчастотніші випадки одивнення змістової частини повісті Ю.Олійника «Хроніка абсурду» засвідчують тяжіння автора до використання класичних прийомів текстової абсурдизації з домінуванням онтологічної та поведінкової смислових складових. У цілому ж ці різновиди одивнення найактивніше експлуатуються в українських прозових творах, які тяжіють до абсурдизму.

Дослідження механізмів творення одивнених художніх текстів, їх типів, різновидів, формування в їх межах неузуальних комунікативних смислів – одна з найактуальніших проблем сучасної антропозорієнтованої лінгвістики, скерованої на пізнання людини у всіх виявах її ментальної, психологічної, духовної та інших типів діяльності.

Література:

1. Бацевич Ф.С. Мовні й комунікативно-прагматичні засоби формування онтологічних аспектів художнього абсурду // Лінгвістичні дослідження. Вип. 33. – Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, 2012. – С. 147-154.

2. Бацевич Ф.С. Абсурдний художній текст у вимірах лінгвістичної прагматики // Мовознавство. – 2012. – № 1. – С.18-30.

3. Бацевич Ф. Абсурдний художній текст як об’єкт лінгвістики: аспекти ненормативного вживання мовленнєвих актів // Slowo. Text. Czas. ХI. Frazeologia slowiańska w aspekcie onomazjologicznym, lingwokulturologicznym p frazeograficznym/ Pod red. M.Hordy, W.Mokijenki, H.Waltera. – Szczecin; Greifswald, 2012. – S. 630-638.

4. Бацевич Флорий. Риторические аспекты концептуализации в абсурдном тексте // Retoryka tekstu artystycznego. Gry semantyczne / Pod red. Anny Majmieskułow. – Bydgoszcz: Wydawnictwo Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego, 2016. – S. 27-36.

5. Бацевич Флорий. Лингвистический анализ абсурдного художественного текста: аспекты, возможности, перспективы // Язык и метод. Русский язык в лингвистических исследованиях XXI века / Редакторы: Дорота Шумска, Кшиштоф Озга. – Krakόw: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2016. – S. 289-297.

6. Бацевич Ф.С. Абсурдистські художні тексти: спроба типології // Мовознавство. – 2016. – № 1. – С. 3-10.

7. Бацевич Ф.С. Модус, модальність і типологія одивнених художніх текстів // Записки з українського мовознавства. Випуск 24. Т.1. Збірник наукових праць. – Одеса, ОНУ ім. І.І.Мечникова, 2017. – С. 239-247.

8. Олійник Ю. Хроніка абсурду: Україна від комети Галлея до комети Гейла-Боппа: Записки на зламі (1986-1996 рр.). – К.: Задруга, 2002. – 292 с.

 9. Florij Bacewicz. Елементи комунікативного абсурду в п’єсах Миколи Куліша // Slavia Orientalis. – Tom LXIV. – № 3. – 2015. – S. 551-565.