Григоренко Тетяна

м.Умань

Досвід підготовки майбутніх учителів-філологів у країнах Європейського Союзу

Однією з ініціатив Ради Європи та Європейського Союзу є розроблення нових підходів до мовної підготовки й мовного навчання. Діяльність Євросоюзу в цій сфері набула концентрованого вираження в концепції мультилінгвізму, що стала і політичним гаслом, і програмою дій ЄС. Задекларовано, що мета мовної політики ЄС – збереження мовної різноманітності спільноти. Європа намагається сформувати відкрите, багатомовне, міжкультурне суспільство для того, щоб її культурна й мовна спадщина з усіма очевидними різноманітностями на місцевому, регіональному, національному рівнях стала джерелом взаємного розуміння та збагачення. Школи покликані відігравати суттєву роль у вивченні сучасних мов, тому проблема підготовки вчителів-філологів залишається ключовою для Ради Європи та Європейського Союзу.

Мовна політика Європейського Союзу засвідчує надзвичайну важливість вивчення мов в інтеграційних процесах. Зростання вагомості мовної політики позначилося й на структурі Єврокомісії. Якщо раніше вона перебувала у сфері відповідальності комісара ЄС з освіти, тренінгів, культури та мультилінгвізму, то 1 січня 2007 року створено окрему посаду комісара ЄС із мультилінгвізму. Зараз її обіймає Леонар Орбан із Румунії, який очолює генеральний директорат Єврокомісії з письмових перекладів, генеральний директорат з усних перекладів та офіс офіційних публікацій Європейських спільнот.

У сучасних міжнародних документах щодо модернізації професійної підготовки вчителів-філологів («Професійне навчання вчителя та його розвиток» (2008), доповідь Ради Європи «Результати стратегічної європейської співпраці у навчанні та професійній підготовці» (2009)) зазначено, що освітні трансформації мають сприяти впровадженню європейського виміру в підготовку вчителів-філологів [177]. Свою ініціативу Рада Європи втілила також у таких публікаціях: «CEFR» («Common European Framework of Reference: Learning, Teaching and Assessment») «Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання» (2001) [177] та «ELP» («European Language Portfolio») «Європейське мовне портфоліо», що представлені у вигляді інструментарію розв’язання проблеми оволодіння іноземною мовою. Новим інструментом уніфікації вимог до професійної компетентності викладачів мов слугує так званий європейський портфель (портфоліо) майбутнього вчителя мов («European Portfolio for Student Teachers of Languages – EPOSTL»), що розроблений протягом 2004 – 2007 років міжнародною групою експертів на замовлення Європейського центру сучасних мов («European Centre for Modern Languages») при Раді Європи. Цей документ створений за підтримки вчителів і викладачів закладів професійної педагогічної підготовки з 33 країн-членів Європейського центру сучасних мов, узагальнює необхідні для навчання мов професійні знання та вміння, допомагає майбутнім учителям мов у самооцінюванні набутих дидактичних компетенцій і моніторингу власного прогресу в оволодінні професійною компетентністю [2].

У цитованих документах наголошено, що втілення змін можливе лише за умови розвитку співпраці й конвергенції в галузі підготовки вчителів-філологів, особливо англійської як сучасної міжнародної мови інформаційної доби. Учителі-філологи повинні відповідати вимогам у контексті сучасної мовної загальноєвропейської політики. Реалізація вищою освітою ідей Болонського процесу та Рекомендацій Ради Європи в підготовці сучасних учителів вимагає підготовки фахівців нової генерації, здатних до активної професійної діяльності, ефективного виконання своїх професійних функцій, володіння щонайменше двома мовами.

Для покращення професійної підготовки вчителів-філологів та сприяння ефективності вивчення мов Європейський Союз і Рада Європи розробили широкий спектр освітніх програм. Утілення цих програм розпочато з 1995 року згідно з рішенням Європейської комісії. У європейських країнах функціюють такі спеціальні проекти та освітні програми: «Сократ» («SOCRATES»), «Еразмус» («ERASMUS»), «Лінгва» («LINGUA») та інші. Програми «ERASMUS» і «LINGUA» спрямовані на розширення лінгвістичного обміну студентів між вищими навчальними закладами 27 країн-партнерів, які є членами ЄС. Особливість програм полягає в тому, що вони діють відповідно до затвердженого плану, який визначає термін проходження програми та обсяг фінансового забезпечення. Програма «COMENIUS» зосереджена на шкільних обмінах, грантах для стажування вчителів у країні, мову якої вони будуть викладати в майбутньому, та на міжнародних проектах із розроблення дидактичних матеріалів, курсів для учнів і вчителів Таким чином, запровадження й функціювання таких педагогічних програм зорієнтовані на те, щоб удосконалити професійну підготовку вчителів-філологів на рівні європейських вимог і стандартів. У такий спосіб кожен учитель набуває досвіду викладання дисципліни в різних системах освіти країн Європи. З одного боку, мета програм – це обмін знаннями, методами навчання й виховання, з іншого – формування спільних поглядів на картину світу, його існування й перетворення [3].

Реалізація завдання щодо досягнення громадянами країни певних рівнів володіння мовами, описаними в «Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти», акцентує увагу на необхідності якісної підготовки вчителів-філологів для всіх рівнів освіти, на осучасненні й модернізації такої підготовки [1]. Україна прагне повноцінного членства в Європейському Союзі, тому важливо ретельно вивчати, відстежувати та критично осмислювати досвід підготовки фахівців у європейських країнах для ухвалення ефективних рішень з удосконалення підготовки вчителів-філологів, зокрема щодо підготовки вчителів, здатних забезпечити опанування учнями мов для гармонійного входження до полікультурного європейського простору. Вивчення досвіду професійної підготовки педагогів у розвинених зарубіжних країнах відкриває нові можливості для вдосконалення системи неперервної педагогічної освіти в Україні в умовах її адаптації до вимог загальноєвропейського освітнього простору. Науковий інтерес становлять досягнення країн, що демонструють високий рівень професійної підготовки педагогів, відповідно до світових стандартів; мають багаті історичні традиції освіти, що сприяє їхньому лідерству в галузі науки й освіти на регіональному та глобальному рівнях; накопичили досвід у галузі професійної підготовки вчителів-філологів у нових соціокультурних умовах. Саме тому вважаємо за необхідне схарактеризувати загальні аспекти організації та змісту підготовки вчителів-філологів у країнах Європейського Союзу, окреслити перспективи вдосконалення професійної освіти вчителів зазначеного напряму.

Вивчення педагогічних джерел доводить, що в країнах Європейського Союзу вчителів-філологів мов готують переважно в закладах вищої освіти (із 30 мов, хоч цей показник у різних країнах варіюється). Практично в усіх європейських країнах наявна підготовка вчителів-філологів. Також поширеними є програми підготовки вчителів італійської, іспанської та російської мов. Найбільший вибір мов для вивчення запропоновано в Австрії, Болгарії, Чехії, Фінляндії та Франції. Крім того, студентів заохочують до вивчення принаймні однієї непоширеної «європейської мови», що дає змогу реалізувати одне з провідних завдань європейської спільноти – забезпечення мовної багатоманітності.

Готовність майбутнього вчителя до навчання мов в межах загальноєвропейського освітнього простору є важливою проблемою. Утвердження нових цінностей, пов’язаних із пошуком мультикультурної, мультиетнічної та мультилінгвальної Європи, суттєвою мірою залежить від здатності вчителя розвинути в собі європейську свідомість та індивідуальне відчуття моральної відповідальності в плюралістичному суспільстві. Серед ключових особливостей професійної підготовки вчителів-філологів у досліджених зарубіжних країнах виокремлено: розширення компонента педагогічної практики (як за рахунок збільшення годин, що передбачені на підготовку, так і за рахунок створення базового ядра програм підготовки, що складається з практикумів); зростання кількості й варіативності маршрутів, за допомогою яких можна опанувати вчительську професію; наявність кількох альтернативних шляхів підготовки вчителів (програми варіюються від університетської підготовки за програмами бакалаврату й магістратури до кваліфікаційних педагогічних курсів; актуалізація змісту програм професійної підготовки вчителів-філологів; «університезація» педагогічної освіти – пріоритет університетського рівня педагогічної освіти; диверсифікація форм і методів підготовки; інтернаціоналізація змісту професійної підготовки; участь у міжнародних освітніх програмах та проектах; інформатизація навчального процесу.

Список використаних джерел

1. 3агальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Відділ сучасних мов. Страсбург ; Київ : Ленвіт, 2003. 261 с.
2. Newby D., Rebecca A., Anne-Brit F., Barry J., Komorowska H., Soghikyan K. European Portfolio for Student Teachers of Languages. A reflection tool for language teacher education. Strasbourg / Graz: Council of Europe / European Centre for Modern Languages, 2007. 89 р.
3. Деркач С. Підготовка вчителя до навчання англійської мови в міжнародній освітній політиці: зміни та перспективи: https://library.udpu.edu.ua/library_files/probl_sych_vchutela/2014/9_1/Svitlana_Derkach.pdf (дата звернення: 14.07.2019).