Крайнова Дарія

ДОСЛІДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ІНФОРМАТИВНОСТІ В АСПЕКТІ СУЧАСНОЇ ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

         Серед основних напрямів сучасної прикладної лінгвістики особливе місце для українського мовознавства займають лексикографічні проблеми електронного галузевого термінознавства – лінгвістичне забезпечення інформаційних систем, створення автоматизованих україномовних термінологічних банків даних, удосконалення методик викладання мови, розроблення систем, що розуміють природну мову, машинний переклад, стандартизація термінології тощо.

          Сучасна українська лексикографія в межах когнітивно-дискурсивної парадигми, що сформувалася останнім часом у мовознавстві, потребує не лише опори на фундаментальні, традиційні принципи класичного словникарства, а й врахування якісно нових аспектів, зумовлених впливом цілого ряду соціальних чинників. Серед таких чинників основними є: посилення ролі інформації як однієї з провідних рушійних сил суспільства в прогресивних перетвореннях кожної галузі суспільного життя; потужний рух українського суспільства до статусу інформаційного; необхідність адаптації української різнопрофільної галузевої термінології у світовому термінологічному просторі (у тому числі у вигляді багатомовних термінологічних банків даних), зумовленої насамперед євроінтеграційним спрямуванням України; стрімкий розвиток комп’ютерної техніки, що потребує врахування мовно-когнітивного складника природної людської мовно-мисленнєвої діяльності; необхідність врахування таких загальних методологічних принципів сучасного мовознавства, як експансіонізм, експланаторність, антропоцентризм і функціоналізм [3, с. 207] та ін. З огляду на це виникає необхідність застосування у лексикографічній сфері українського мовознавства інформаційного підходу, здатного забезпечити українській лексикографії необхідний в сучасних умовах динамізм розвитку.

       Сучасні лінгвістичні дослідження позначаються посиленою увагою до інформаційних аспектів мови і мислення як засадничих чинників лінгвістичного забезпечення інтелектуальних систем, участь яких у створенні сучасного комунікаційного середовища є характерною ознакою не лише сьогодення, а й майбутнього інформаційного суспільства та суспільства знань. Така зацікавленість дослідників зумовлена тим, що у сучасному комунікаційно-технологічному просторі природна мова поступово перетворюється на основний чинник прогресу інтелектуальних інформаційних технологій. Дві науково-технічні революції, які відбуваються в наш час, – комунікаційна та цифрова – зумовили необхідність розвитку нової галузі – лінгвістичної технології, яка з допоміжної перетворилася на одну з ключових сфер науково-технічного розвитку [4, с. 2]. Під час переходу до епохи знань інформаційні аспекти мови набувають ще більшої актуальності. І якщо раніше проблематика інформаційно-технологічного статусу природної мови не виходила за межі власне академічного інтересу дослідників, то нині вона переходить до розряду проблем цивілізаційних.

      Усе зазначене цілком узгоджується із загальними настановами щодо організації наукових досліджень у процесі переходу України до суспільства, заснованого на інформації та знаннях, як до нової історичної фази розвитку цивілізації, де головними продуктами виробництва є саме інформація і знання. Зокрема, наукові дослідження мають бути узгодженими з основними пріоритетними напрямами, які формують це суспільство, а ними в міжнародних документах визначено: глобальний доступ до інформації, цифрові бібліотеки, електронні навчальні технології та лінгвістичні технології. Останні спираються на розроблення теоретичних засад і створення програмного інструментарію, орієнтованого на роботу з природною українською мовою.

         Отже, саме через розвинене лінгвістичне забезпечення інформаційно-комунікаційних технологій та систем можуть бути реалізовані такі характерні ознаки інформаційного суспільства, як доступність необхідної інформації для всіх його членів, здатність суспільства виробляти всю необхідну для його життєдіяльності інформацію, а також забезпечувати всіх громадян засобами доступу до неї.

Слід зазначити, що інформаційна суть природної мови перебувала у полі зору дослідників із самого початку створення теорії інформації. Достатньо згадати погляди К. Шеннона, А. Маркова, Н. Вінера, Дж. Пірса,  М. Колмогорова, А. М. Яглома та багатьох інших дослідників, які робили спроби наукового усвідомлення феномену мови з позицій теорії інформації, тобто надання мовним конструкціям інформаційного виміру, адаптованого до вивчення „точними” методами.

         Однак на цьому шляху помітних результатів досягнуто не було, хоча спроби усвідомлення мови як інформаційної системи не припинялися ніколи. У лінгвістичній літературі простежується зацікавленість багатьох мовознавців інформаційною суттю природної мови (Ю. Д. Апресян, В. А. Гак, І.Р. Гальперін, Б. Ю. Городецький, М. І. Жинкін, Р. Г. Піотровський, Л. Г. Лузіна, С. Є. Нікітіна, О. О. Селіванова, Е. Ф. Скороходько. В.А.Широков та ін.). Так, серед різноманітних визначень привертає до себе увагу тлумачення мови М. І. Жинкіним як сукупності засобів, необхідних для того, щоб переробляти і передавати інформацію, що означає можливість різного підходу до аналізу і синтезу різного роду інформації, яка передається мовними засобами [2, с.12].

Із розвитком когнітивної лінгвістики, інтегративної як за своїм походженням, так і за своєю внутрішньою суттю, мова стала розглядатися як первинний, універсальний спосіб змістової організації і представлення знань, який виникає із самим зародженням людського інтелекту і є надійним інструментом його розвитку, невід’ємний й органічний складник людського розуму, тісно взаємопов’язана з іншими когнітивними структурами і процесами – сприйняттям, мисленням, увагою, пам’яттю тощо, джерело відомостей про концептуальні чи когнітивні структури нашої свідомості або інтелекту, пристрій, здатний удосконалюватися і необхідний для того, щоб люди могли передавати один одному інформацію про дійсність.

У зв’язку з цим не викликає сумнівів доцільність убачати в мові особливий вид соціальних інформаційних зв’язків, який здатен відобразити інформаційну картину світу, що складається із сукупності знакових систем і зв’язків між ними [1, с. 90].

       Отже, визначальні властивості мови значною мірою сконцентровано в інформаційній сфері: мова є інструментом для одержання, перетворення, зберігання й передавання інформації – не існує жодного мовнорозумового процесу, в якому не відбувалося б перетворення інформації. Таким чином, природна людська мова, однією з найважливіших функцій якої є інформаційна, потребує системного аналізу як найважливіша природна інформаційна система, здатна бути використаною як універсальна матриця для створення інших інформаційних систем штучного походження. У зв’язку з цим перед сучасним мовознавством цілком природно постає якісно нова проблема дослідження мови як засобу організації, оброблення і передачі інформації.

Усе висловлене зумовлює актуальність дослідження інформаційного статусу мови шляхом лінгвістичної інтерпретації феномену інформативності та мовних засобів її забезпечення в межах окремого напряму когнітивної лінгвістики – лінгвістики інформаційної. Погляд на інформативність як на феномен ґрунтується на його сприйнятті як виключної, всеохоплюючої властивості матерії, здатної виступати об’єктом дослідження всіх інформологічних наук.

        Одним із актуальних завдань сучасної когнітивної лінгвістики можна вважати вивчення особливостей функціонування у сфері комп’ютерних технологій закономірностей реалізації вербалізованої інформації, які спостерігаються в природному людському середовищі. Таким чином, особливої актуальності набувають когнітивні лінгвістичні дослідження прикладного характеру.

Використана література:

1. Володина М. Н. Информационная природа термина / Володина М. Н. // Филологические науки. – №1. – 1996. – С. 90 – 94.
2. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации / Жинкин Н. И. – М.: Наука, 1982. – 157 с.
3. Кубрякова Е. С. Эволюция лингвистических идей во ІІ половине ХХ века (опыт парадигмального анализа) / Е. С. Кубрякова // Язык и наука конца ХХ века. – М.: Российский гуманитарный университет, 1995. – С. 144 – 238.
4. Широков В. А. Лінгвістичні та технологічні основи інтегральної слов’янської лексикографії / В. А. Широков // Мовознавство. – 2008. – №2 – 3. – С. 124 – 135.
5.