Войналович Анастасія Юріївна,

 студентка Миколаївського національного аграрного університету

ГРАМАТИЧНЕ ОСВОЄННЯ ТЕРМІНІВ-ЗАПОЗИЧЕНЬ В ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Одним із найважливіших рушіїв розвитку мови є мовні контакти, які спричиняють кількісні та якісні зрушення, що стосуються передусім лексики як найбільш динамічного складника мовної системи [1, с. 109]. Об’єктивну картину розвитку будь-якої мови неможливо відтворити без дослідження впливу на її лексичний фонд інших мов, без з’ясування ролі запозичень. Запозичення з різних національних мов, відрізняючись більшою чи меншою активністю, є одним із важливих джерел поповнення словникового складу української мови та її термінології.

Питома вага запозичених слів у лексичній системі кожної мови безперервно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію, постійно збагачуючи словниковий склад сучасних мов та впливаючи на їхній розвиток. У вітчизняному мовознавстві різноманітні аспекти процесу освоєння іншомовних слів були об’єктом наукового спостереження й аналізу в працях Б. М. Ажнюка, Л. М. Архипенко, Я. А. Голдованського, Ю. О. Жлуктенко, Г. В. Зимовець, І. М. Каминіна, Є. А. Карпіловської, Л. П. Кислюк, Н. Ф. Клименко, А. Д. Олійника, Н. О. Попової, Г. А. Сергєєвої та ін.

Термінологія – лексика в особливій функції – номінування наукових понять, а наука, як відомо,  галузь суспільної діяльності, яка носить глобальний та інноваційний характер, що супроводжується постійним запозиченням ідей та слів, що їх виражають. Загальновизнана важливість завдань термінознавства сприяє значному масштабові досліджень у цій сфері [4, с. 53], тому цілком природно, що мовознавці надають великого значення вивченню закономірностей утворення термінів, їхньої структури й семантики, аспектам упорядкування, перекладу тощо. Безперечно, проблема освоєння термінів-запозичень є однією з найважливіших у термінознавстві. 

Методологічні засади дослідження термінології в лінгвістиці пов’язані з іменами О.О.Реформатського, Б.М.Головіна, С.В. Гриньова, В.П.Даниленко, Д.С.Лотте, В.Л. Іващенко та ін. Лінгвістичний аналіз термінолексики з використанням інформаційних технологій проводиться Е.Ф.Скороходьком, Т.Р.Кияком, С.Д.Шеловим та ін. Особливості термінологічної номінації досліджуються Т.А.Журавльовою, М.Н.Володіною, Т.С.Пристайко та ін.

 Значна частина робіт являє собою лінгвістичний опис конкретних терміносистем, спрямований на виявлення структурно-семантичних особливостей термінолексики галузевих субмов та дослідження їхньої генези. Наприклад, українську економічну термінологію (різні аспекти та галузі економіки) досліджували Т.І. Панько, Г. В. Чорновол, О.В. Чуєшкова, О. Г. Чумак та ін., проте багато питань залишилося поза увагою науковців. Саме тому пропоноване нами дослідження – перша спроба з’ясування  специфіки входження запозичених обліково-фінансових термінів до граматичної системи української мови, тобто їх морфолого-словотвірної адаптації. Актуальність теми дослідження зумовлена насамперед потребою створити вдалі термінологічні найменування для науково-поняттєвого апарату обліково-фінансової сфери в умовах активізації процесу запозичення  термінів, що сприятиме  забезпеченню належного рівня культури професійного мовлення, зокрема, в галузі економіки. В Україні цілеспрямована термінологічна робота безсумнівно актуальна в наш час, тому що розбудова незалежної держави зумовила розширення сфери функціонування термінології. Україномовні виражальні засоби не покривають усе поняттєве поле науки, а наявні не завжди відповідають нормативним вимогам.  

Метою роботи є дослідити специфіку граматичного освоєння запозичених обліково-фінансових термінів в українській мові.

Мета і завдання роботи, специфіка об’єкта та предмета дослідження зумовили використання описового методу дослідження як основного, що охоплює лінгвістичні спостереження, порівняння, узагальнення та класифікації. Використано прийоми морфемного, етимологічного, словотворчого, морфологічного розборів, а також кількісні підрахунки.

Як показали результати нашого дослідження, запозичені терміни здебільшого цілком підпорядкувалися граматичній системі сучасної української мови та набули форм, властивих цій мові. Типовою граматичною трансформацією на ґрунті української мови є послідовна втрата запозиченнями з англійської, німецької та французької мов артиклів. Обліково-фінансові терміни-запозичення незалежно від того, чи мова-донор має флективну структуру іменників, чи ні, відмінюються відповідно до норм української літературної мови. З погляду відмінювання їх поділяємо на три групи: 1) іменники, що мають повну відмінково-числову парадигму; 2) іменники, що мають часткові парадигми в однині або лише в множині; 3) так звані “невідмінювані” іменники, що функціонують в українській мові з нульовою флексією і належать до нульової парадигми відмінювання. У мові-джерелі іменники можуть відмінювати чи не відмінювати за нормами, притаманними граматиці цієї мови, але в українській мові запозичення до обліково-фінансової термінології набувають українських відмінкових закінчень.

Обліково-фінансова термінологія у цілому ґрунтується на питомих словах української літературної мови, проте має у своєму складі й запозичені загальноекономічні та галузеві терміни, що увійшли до неї з різних мов – латинської, англійської, французької, німецької, польської, турецької та ін.

Освоєння та функціонування запозичень у системі обліково-фінансових термінів хоч і має свою специфіку, проте підпорядковане загальним законам освоєння іншомовних слів українською мовою. Обліково-фінансові терміни-запозичення за рівнем освоєння належать до трьох груп: цілком адаптовані, адаптовані і передтерміни.

Запозичені обліково-фінансові терміни належать до трьох основних семантико-граматичних класів слів української літературної мови – іменників, прикметників та дієслів, однак абсолютну їх більшість, десь близько 98%, становлять іменники.

Входячи до української обліково-фінансової терміносистеми, запозичені терміни-іменники здебільшого автоматично набувають родової належності. Родова ознака терміна-запозичення в мові-реципієнті та в мові-джерелі, якщо вона наявна, може як збігатися, так і відрізнятися, оскільки не існує ідентичності у вираженні категорії роду. Усі запозичення до обліково-фінансової термінології у формі однини на українському мовному ґрунті набули значення певного граматичного роду переважно за формальними ознаками. На належність більшості запозичених термінів-іменників до того чи того роду здебільшого впливало їхнє фонетичне оформлення. Підпорядковуючись граматичній системі української мови, запозичення або зберігали свій рід, трансформуючи закінчення, або залишали без змін флексію, проте набували іншого роду. Більшість термінів-англіцизмів у граматичній системі української мови стали іменниками чоловічого роду, оскільки за своїм звуковим складом вони відповідають саме цим іменникам.

Обліково-фінансові терміни-іменники українська мова запозичує здебільшого у формі однини, форму множини вони утворюють за її законами. В українській обліково-фінансовій термінології, крім тих запозичених термінів-іменників, що мають співвідносні форми однини та множини, є іменники з неповною парадигмою категорії числа.

За словотвірним оформленням запозичені обліково-фінансові терміни  належать до двох груп – матеріальні буквальні запозичення і матеріальні трансформовані запозичення. На етапі входження до обліково-фінансової термінології зазнають спрощення та усічення основи, а в процесі освоєння відбувається ускладнення їхньої морфемної структури. Здебільшого у термінів-запозичень вичленовуються суфікси, за умови повторюваності їх в інших словах та осмислення кореня запозиченого слова в українській мові. Різний ступінь морфемної подільності запозичених слів свідчить про те, що вони перебувають на різних етапах пристосування до граматичної системи української мови. Більшість запозичених термінів обліково-фінансової сфери  набули достатньої морфемної подільності, що свідчить про високий ступінь освоєння їх на рівні морфемної системи. Актуалізація морфемної будови запозичень є необхідним підготовчим процесом до етапу вкорінення, на якому відбувається залучення цих одиниць до нової словотвірної системи і розкривається їхній словотвірний потенціал.

Загалом, перспективу нашого дослідження вбачаємо у залученні інноваційного термінологічного матеріалу (запозиченого з погляду походження та граматично і фонетично адаптованого на українськомовному грунті)  у науковий обіг, що передбачатиме відображення з обов’язковою кодифікацією як у сфері фіксації, так і у сфері функціонування.

Список використаних джерел:

1. Гринёв С. В. Терминологические заимствования (Краткий обзор современного состояния вопроса) // Лотте Д. С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. – М.: Наука, 1982. – С.108–135.
2. Клименко Н. Ф. Динамічні процеси в сучасному лексиконі: [монографія] / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк. — К.: Видавн. Дім Дмитра Бурого, 2008. — 336 с.
3. Лапінська О. М. Екстралінгвістичні чинники запозичень англіцизмів у сучасній українській мові. [Елек- тронний ресурс] – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/dlgum/2010 pdf
4. Лещук Т. Й. До проблеми термінологічних запозичень у мові науки і техніки / Т. Й. Лещук // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. — 2005. — Вип. VІ. — С. 53–56. 1